В Україні з найдавніших часів побутує звичай з нагоди відзначення певних дат, визначних подій встановлювати пам'ятні знаки. Найдавнішим видом такого роду пам'яток являються могильні кургани. Могили на теренах України насипалися над місцями поховання визначних членів громади або воїнів, які загинули у боротьбі з ворогом. На сьогодні такі могили є цінним джерелом знань про життя, побут наших далеких предків. Унікальними і найдавнішими пам'ятками курганного типу в Україні являються Кам'яна могила(12 тис. років до н.е.) та Товста могила( скіфська доба).
Окрім поховальних курганів на теренах України поширився звичай насипати символічні могили з метою увіковічення пам'яті героїв, полеглих за визволення України від загарбників. Таким чином народ прагнув засвідчити свою вдячність вірним синам України, які віддали своє життя задля високої і праведної мети.
У житті кожної громади трапляються події важливі в конкретному історичному проміжку часу для даної спільноти людей. Ці події вшановуються членами громади і увіковічуються для наступних поколінь шляхом встановлення пам'ятних знаків: хрестів, фігур, капличок. Такі пам'ятки історичних подій встановлюються як за участі всіх членів громади, так і окремими її членами. В залежності від значимості подій, з нагоди яких встановлено пам'ятні знаки, їх можна розділити на три групи:
1) пам'ятки, встановлені з нагоди знаменних подій в житті держави чи урочистих церковних дат;
2) пам'ятки, встановленні з нагоди важливих подій в житті громади;
3) пам'ятки, встановлені з нагоди подій, що стосуються окремих членів громади.


Традиційним місцем встановлення пам'ятних знаків являються місця, що найчастіше відвідуються людьми: перехрестя доріг, поблизу церков, в центрі села. Сама пам'ятка при цьому обсаджувалась з чотирьох сторін деревами, найчастіше липами, вербами, калиною. Ця традиція збереглася в Україні з часів, коли наші пращурі у своїх релігійних віруваннях наділяли дерева магічними властивостями і були переконані, що вони можуть захистити людину від дії злих сил. Більш повніше ці вірування збереглися у традиціях святкуванні Вербної неділі та Зелених свят, що є наочним прикладом неперервності релігійних вірувань нашого народу.
У населених пунктах Бродівського району збереглося велика кількість пам'ятних знаків, встановлених в з нагоди певних історичних подій, що відбувалися на наших землях. Вивчаючи і досліджуючи історію їх появи, ми можемо простежити історію розвитку того чи іншого села, спираючись на усні перекази місцевих жителів. Як правило, встановлення хреста, фігури, побудова каплички не відображено в жодних письмових документах минулого, тому саме усні передання являються єдиним джерелом інформації про причини зведення пам'ятки.
На превеликий жаль, сьогодні мало уваги приділяється вивченню цього неоціненного пласту історії нашого краю. Чи не єдиною спробою в цьому напрямі краєзнавчої роботи є стаття Гната Кучера „ Фігури - пам'ятки історії” ( „ Брідщина”, №15, 2000 р.).
Кожен рік, що минає, забирає десятки носіїв нашої історичної спадщини, закарбованої у мовчазних свідках минувшини.
Камінь сам по собі має певне енергетичне поле, а оброблений руками людини і одухотворений її помислами, підвищує інформаційну ємність у сотні і тисячі разів. Але, на жаль, без живих свідків історії, у більшості випадків, ця інформація може залишитися нерозкритою таємницею.
Найдавнішою і найбільш відомою пам'яткою історії, що стала візитною карткою Шнирева, є Козацька могила, розташована неподалік села в урочищі Перекалки. Могила являє собою видовжений земляний курган, зорієнтований із сходу на захід, довжиною 15 метрів і шириною 8 метрів. Край могили означено символічною огорожею із ланцюгів та обсаджено деревами. На могилі встановлено 3 кам'яних хрести і стела із барельєфним зображенням св. Юрія Переможця. Стела і один з хрестів, виготовлені із пісковику. Час їх встановлення невідомий, але судячи із того на скільки сильно вони ушкоджені, можна зробити припущення, що їм уже не одне століття. Окрім того, місцеві жителі називають хрест козацьким. Час, а може недобрі руки, не пошкодував його – одне із бічних рамен хреста відбито.
Два інших хрести встановлено у 1991 році. Один з них встановлено за кошти громади с. Шнирів, а другий – за кошти колгоспу „ Дружба”, який очолював на той час Чуб М. Г. Ініціатором його встановлення був наш колега-краєзнавець із с. Лешнів Лука Кондратюк.
Історія цієї могили пов'язана доленосними подіями в житті України – Визвольною війною 1648-1651 р. під проводом Б. Хмельницького. Саме на цьому місці 10 червня 1651 року відбувся бій між козацьким загоном під командуванням сотника Хмелецького і польською хоругвою на чолі з реєстровим козаком Яськом Ясноборським. В ході бою козаки, атаковані зненацька чисельно переважаючим ворогом, зазнали великих втрат і були розбиті. Пізніше над місцем їх поховання насипали високу могилу, що височіє на шнирівських полях до сьогодні.
На жаль, в жодних історичних джерелах немає згадки про цю трагічну подію. Тільки у 1899 році в часописі „Діло” була опублікована невелика за обсягом стаття „Забута козацька могила”, автором якої був відомий наш земляк професор о. Йосиф Застирець.
Із сумом та болем автор вказує на занепад національного духу, патріотизму, втрату історичної пам'яті і намагається звернути увагу своїх сучасників на цю святиню, що забута всіма стоїть самотньо як символ нашої колишньої слави та величі духу. Справедливим докором наповнені його слова: „ Ця могила тепер забута, бо з інтелігенції ніхто про неї не згадує, а народ забуває вже й легенду. Ніхто полеглих не пом'яне і хреста не поставить...”
Хоча зараз ситуація дещо змінилася на краще, та до сьогодні, в час української державності, немає належного науково-історичного обґрунтування трагічних і славних подій сивої давнини, що відбулися на шнирівських полях. Великий пласт нашої історії, що зберігає могильний курган, ще чекає на свого дослідника...
З могили, де знайшли свій останній спочинок славні козаки, видно інший могильний курган, насипаний у 1990 році на місці колишнього поховання вояків УПА. Тіла повстанців, які загинули у 1946 році у бою із загоном НКВС, були таємно поховані на цьому місці, а у 1962 році перепоховані родичами на сільському цвинтарі. Після проголошення незалежності України громада села вирішила вшанувати пам'ять полеглих героїв, насипавши на місці їх першого поховання могилу.
Найдавнішою фігурою у нашому селі є фігура Божої Матері, що стоїть на церковному подвір'ї. Встановлена у 1894 році на знак подяки громади за чудесне врятування церкви від страшного пожару, під час якого згоріла третина села, саме та його частина, де знаходилася церква. Хати, що стояли неподалік вигоріли дотла, а церква чудом лишилася неушкодженою.
Про цю трагічну подію в історії нашого села нагадує і кам'яний хрест, встановлений
того ж року. Встановлений поряд з обійстям Семенка Романа. Первинне місце розміщення – 10 метрів південніше, на роздоріжжі. За звичаєм хрест був обсаджений липами, з яких не збереглося жодної. Зараз його обнесено залізною огорожею.
Фігура являє собою чотиригранну стелу з уступами, увінчану розп'яттям. На фронтальній стороні – барельєфне зображення Архангела Михаїла з мечем і щитом, на якому напис: „ Хто як Бог”. На бічних сторонах – Пресвята Богородиця і святий Миколай. На нижньому камені вибито напис церковнослов'янською мовою напис, згідно якого фігура зведена 1894 року за кошти громади села Шнирева після страшної пожежі 1891 року. Напис закінчується словами: „ Боже, бережи нас від вогню”. Фігура встановлена на тому місці, де за переказами, пожежу вдалося зупинити одній жінці, ім'я якої історія не зберегла. Вона вийшла назустріч пекельному смерчу з іконою Богородиці і стіні вогню довелося відступити.
Далі на схід від цього місця, на роздоріжжі, стоїть кам'яний хрест, встановлений 1904 року. Це чотирьохгранна колона з розп'яттям. На фронтальній стороні барельєфне зображення святих великомучеників Кипріана і Юстини, на бічних – святих Косми і Даміана.
За переказами старожилів, хрест споруджено у місці, що з давніх часів вважалося „нечистим”. Ще до тепер в селі можна почути моторошні розповіді про Білу Пані, яка ночами з'являлася одиноким перехожим, переважно чоловікам. Бідолашні цілу ніч могли блукати за примарою, зранку не пам'ятаючи де були і що робили, але образ Білої Пані залишався з ними назавжди. То ж освячення цього місця і зведення фігури мало на меті очищення його від злих сил. Про це свідчить і зображення святих Кипріана і Юстини, до яких звертаються вірні з молитвами про захист від чар і лихих помислів.
У минулі часи пожежі в селі траплялися досить часто. Про ще одну з них нагадує фігура, розміщена при в'їзді в село, на обійсті Семенюк Марії. Являє собою кам'яну колону з двома уступами в основі, на якій встановлена фігура Ісуса Христа. На фронтальній стороні, звернутій на схід, барельєфне зображення Пресвятої Богородиці, на бічних сторонах – святий Миколай і свята Марія Магдалина. На нижньому камені вибито напис, який свідчить про те, що дана фігура зведена на кошти Луки і Анни Федунів у 1906 році.
Згідно переказів, подружжя Федунів звело цю фігуру в пам'ять своєї дочки, яка трагічно загинула під час пожежі. Коли похоронна процесія підійшла до того місця, де стоїть зараз фігура – коні, що везли труну, зупинилися, неначе вкопані. І тільки після того як священник прочитав Євангеліє і окропив їх свяченою водою, коні рушили далі. Громада вирішила на цьому місці збудувати фігуру. Кошти на її спорудження офірувала родина Федунів.
Про ще одну сімейну трагедію зберігає пам'ять капличка, розміщена в іншому кінці села, на колишньому обійсті родини Макарів. Зведена у 1919 році. У первісному вигляді – це прямокутна споруда із склепінчастою стелею і купольним дахом. Засклені вхідні двері звернуті на південь. На всіх трьох стінах висіли ікони, прикрашені рушниками і квітами. На сьогоднішній день купольний дах, що обвалився замінено на стриховий. Немає дверей та ікон, що зникли ще у сімдесятих роках минулого століття.
Всередині каплички стоїть металічний хрест на постаменті з каменю. На хресті прикріплено круглу пластину, обрамлену лавровим листям. На пластині нечіткий і сильно ушкоджений напис засвідчує, що дана каплиця збудована на кошти родини Приймаків. В такий спосіб ця родина хотіла зберегти пам'ять про свого єдиного малолітнього сина, який помер від тифу в евакуації у м.Гмінд під час I світової війни.
В центрі села, при вході на церковне подвір'я розташована ще одна капличка, споруджена коштом громади з нагоди 2000-ліття Різдва Христового. Це засвідчує напис, вирізьблений на дубовій дошці над входом. Являє собою квадратну споруду, вхідними дверима орієнтовану на схід, із двома вікнами на північній і південній стінах. Купольний восьмикутний в основі дах, увінчаний хрестом. Всередині каплички встановлено тетрапод із зображенням стопи Почаївської Божої Матері. На західній стіні – ніша з іконою Богородиці. Стеля склепінчаста, голубого кольору, оздоблена золотими зірками. Інтер'єр каплички прикрашають квіти та вишиті рушники.