ШНИРІВ

EnglishRussian
Ви знаходетесь тут: ГОЛОВНА ШНИРІВ 20-30 -их рр.

СЕЛО ШНИРІВ в 20-их і 30-их рр. 20-го століття

PDFДрук
Написав Василь Ящун

Село Шнирів — місце мого народження й проживання до десятого року життя та місце, де я переважно проводив вакації під час гімназійних років і кілька вакацій під час моїх п'ятирічних студій у Греко-Католицькій Богословській Академії у Львові, розположене серед піль і лугів, оточене лісами, одинадцять кілометрів на північ від Бродів. Складалось воно з приблизно 120 хат з 600 мешканцями. Селяни в переважаючій більшості були середньозаможними хліборобами, власниками 8-12 моргів поля і 4-5 морґів сіножаті, посідали пару коней, господарський інвентар, дві-три корови, кілька безрог та багато курей. У деяких були качки й гуси, деякі мали вівці. Кілька хліборобів мали 14 і більше морґів ораного поля і 5-6 моргів сіножаті. Кількість бідняків, тобто таких, що посідали 3-4 морґи поля і трошки сіножаті та мали одного коня або мусіли позичати «на відробок» коней у сусідів для оброблення свого поля, не перевищала шість відсотків.
Деяка частина ґрунту була добра («Довгі», «До Берега», «Ланки», «Заперекалки»), частина ґрунту — середньої якости, та були й піщані ділянки («Широкі», «За Цвинтарем»), які потребували багато добрива. На частині «Широких» ріс бір, власність громади. Інші ліси, переважно соснові, що оточували селянські поля, належали до держави. Це були «Вербівці», «Воляник", «Підградка» і «Вижиська». Приблизно 80 моргів поля і 40 морґів сіножаті, що за Австрії належали до землевласника Шмідта, польська влада приділила по війні двом мазурам — Цапові і Біліні. Інших близько 100 моргів сіножаті і кількасот моргів поля того ж землевласника польський уряд розпарцелював поміж колоністів-мазурів, близько 40 родин, між Бродами і сусіднім селом Клекотовим, і цьому поселенню влада дала назву «Варшавка». Кілька таких індивідуальних мазурських поселень було також при дорозі між Бродами і с. Конюшків. Це була шовіністична політика польського уряду, спрямована загально на польонізацію Галичини, зокрема ж її східніх окраїн, що поляки називали «кресами». Ця політика, очевидно, породжувала ненависть селян до польського уряду та його поселенців.

Детальніше...