Під мікротопонімом розуміємо власну назву географічного об’єкту (поля, вулиці, пасовища, лісу), яка має вузьку сферу вживання і функціонує в межах незначної території, відома вузькому колу людей, що живуть поблизу даного мікрооб’єкта.
Мікротопоніми с.Шнирів можна розділити на такі групи:
1. Відапилятивні мікротопоніми
2. Відантропонімні мікротопоніми
3. Відтопонімні мікротопоніми.
Кожна з груп ділиться на ряд підгруп:
1. Відапилятивні мікротопоніми
1.1 Мікротопоніми, пов’язані з формою рельєфу.
Нами засвідчимо дві назви:
Коло Могили (поле) – від апелятивного могила – “насип над похороненими”. Мова іде про могилу, насипану на місці поховання козаків, які загинули в часи Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-51 р.
На Бабі (поле) – від апелятивного баба – приземкувата гора.
1.2 Мікротопоніми, пов’язані із структурою і характером ґрунту.

Нами зафіксовано дві назви:
Глиниська (поле) – від апелятивного глина. Жителі с.Шнирів пояснюють цю назву тим, що на цій території знаходились глиняні копальні, власність пана Шмідта. Тамже працював цегельний завод.
Торфовиська (сінокіс) – від апелятивного торф. На цій території в давнину були болота, що після осушення почали використовуватися як сінокоси і пасовища, а також для добування торфу.
1.3 Назви пов’язані з певними ознаками місцевості.
Положення села, розміщення будинків в межах населеного пункту дають підстави для виникнення таких мікротопонімів:
Кінець (частина села) – від апелятива кінець – найбільш віддалена частина поселення від центру. Жителів цієї частини села називали кінчанами.
Середина (частина села) – мікротопонім вживається у значені центральної частини населеного пункту.
До цієї ж групи відносяться мікротопонім прикметникового походження, що вказує на давність об’єкта – Нова (вулиця).
1.4 Назви, що вказують на форму, розмір, особливості місцевості.
Довгі (поле), Довженька (поле), Широка (поле).
Сюди ж відносимо мікротопонім Розбита (гора) – місце де у роки II світової війни зазнав аварії підбитий радянський літак.
Лисоня (гора) – місце позбавлене рослинності, в народі назване лисим, лисоня.
Від назви гори називають ділянку лісу, що прилягає до неї.
Багна (ліс) – місцевість в колишні часи сильно заболочена, де зустрічалися місця важкодоступні для людини. Тут же слід згадати назву Гойдалки – місця на болоті де утворився міцний трав’яний покрив під яким було багно. Коли людина проходила цими місцями земля під ногами гойдалася, від чого й пішла назва місцини.
1.5 Назви, пов’язані із способом обробітку землі, сільськогосподарськими угіддями і мірами землі.
Основною специфікою мікротопонімів цієї групи є утворення їх назв від дієслівних основ, до яких додавалися іменникові словотворчі форманти. До цієї групи відносимо назви: Рубані (ліс), Копані (поле), Закорчунок (ліс). Розкриття походження цих назв не справляє труднощів. Усі вони виводяться від дієслівних основ: рубати, копати, корчувати.
З угіддями, що використовувалися в господарських цілях, пов’язана назва Вигін (пасовище).
В мікротопонімію проникають назви земельних мір, що використовувалися в минулі часи. Характерною рисою цих назв є незмінність при переході апелятива у власну назву мікрооб’єкту.
Ланок (поле) – від апелятива лан – міра робочої землі від 10 до 30 десятин.
Землі селян з часом почали ділитися і дробитися, що засвідчено такою тополексемою, як Помірки (сінокос) – від апелятива помірок – “присадибна щорічно засіяна земля “(Грінченко, т.3, с.297). Інше пояснення назви вказує на ділянку землі, що поділена на частини, тобто поміряна.
До цієї групи відносимо такі мікротопоніми як:
Загороддя (пасовисько) – частина місцевості, що розміщена за городами (поле).
Підградка (поле, ліс) –від апелятиву града ,градка – земля призначена для вирощування городніх культур.
Левада (поле) – від апелятиву левада – обкопане або обгороджене місце для сінокосу поблизу присадиби.
1.6 Мікротопоніми пов’язані з ремеслом і промисловістю.
Для цієї групи характерні такі назви:
На хмілярні (поле) – на цьому місці вирощували хміль.
Коло цегельні
(поле) – поле, що межує з цегельним заводом.
За сушнею (поле) – від апелятиву сушня – місцева назва приміщення для сушіння хмелю.
Загуменки (поле) – від апелятиву гумно – місце для обмолоту зернових і зберігання соломи.
1.7 Назви пов’язані з будівлями і спорудами:
Церковна (вулиця), За корчмою (частина села), На постерунку (частина села).
Назви зазначених об’єктів, утворені від відповідних споруд, що знаходилися на дані території: церкви, корчми, постерунку (казарма польських жовнірів). До цієї ж групи відносимо назву вулиці Пороховня. Свою назву вулиця отримала в роки II світової війни від того, що на ній розміщувалися склади із зброєю.
1.8 Назви, що вказують на шляхи сполучення.
Зафіксовано дві назви:
За колєйкою (ліс) – від апелятиву колія, колєйка – вузькоколійна залізнична дорога, що зв’язувала цегельний завод неподалік Шнирева і Броди.
Бурок (дорога) –від апелятиву брук, бруківка – дорога, вимощена камінням.
1.9 Мікротопоніми похідні від апелятивних особових назв.
Про існування різних форм власності в минулому говорять мікротопоніми з такими основами:
Громадська (вулиця) – власність громади села. На цьому місці громада збиралася для вирішення різних громадських питань.
Панське (поле) – власність пана.
1.10 Мікротопоніми, що виявляють гідрологічні властивості територій
Багна (сінокос), Загниляк (пасовища), На озері (сінокос), Під болотом (поле), Зарічка і Підрічка (пасовища), Колодязик (ліс), Мочи хвіст (річка) – назва малої річки, що зникла в результаті меліорації.
1.11 Мікротопоніми, похідні від рослин.
До цієї групи ми відносимо назви Лісок, що означає молодий ліс.
Назви пов’язані з окремими назвами рослин: Вільшина (поле) – поле,що розміщене на місці вільхового гаю. До цієї ж групи відносяться назви Вербівчик, Базник – від апелятива базник – трав’яниста бузина, За паплями (поле) – від німецького Pappel – тополя; Липник (ліс), Коло грушки (поле), За дубом.
1.12 Мікротопоніми, похідні від назв тварин.
Зафіксовано одну назву Журавщина (поле) – отримало назву від птаха журавель. Так місцеві жителі називають лелек. За їх спостереженнями саме на цьому місці лелеки гуртуються у зграї восени, готуючись до відльоту у вирій.
2. Відантропонімні мікротопоніми.
Дана група мікротопонімів посідає незначне місце щодо їх кількості, але є важливою для вивчення історичної спадщини нашого краю.
Грещукове поле – на цьому місці стояло обістя лісника Грещука.
Макарова яма – місцевість де колись знаходився сінокіс Грицька Макара. В цьому місці річка робила крутий поворот і була глибока яма, залишки якої можна бачити і зараз.
Цапові мури – зараз це складські приміщення місцевого сільгосппідприємства. За Польщі ці приміщення належали сім’ї Цапів – переселенцям з Польщі.
Панасівка – сінокіс, колишня власність Панаса, родом з Бродів.
Воляник – ліс, колишня власність Воляника з Конюшкова.
Панасюкова грушка – грушка, що росте і зараз, а колись знаходилась на полі, що належало родині Панасюків.
Коло Кліми – місцевість неподалік лісу, що колись належала чеському поселенцю Клімі.
3.Відтопонімні мікротопоніми.
Назви населених пунктів також стають лексичною базою при виникненні мікротопонімів:
Клекотівщина (сінокос), Білявещина (поле), За Перекалками (поле), Корсівська і Лешнівська дороги.
Детально ознайомившись із походженням і етимологією топонімів с.Шнирів, можемо зробити висновки, що топонімія є цінним джерелом для пізнання історії рідного краю, вивчення матеріальної та духовної культури наших предків. Багато важливого дають топоніми для ознайомлення історії мови тому, що зберігають риси давно втрачені живою розмовною мовою.
Важко переоцінити виховне значення місцевих назв об’єктів. Свідоме розуміння походження назв місцевості, в якій ми проживаємо, виховує в молодого покоління любов до рідного краю, сприяє виникненню почуття нерозривної єдності багатьох поколінь наших предків, що населяли нашу землю з давніх-давен.
На обстежувані території с.Шнирів виявлено 76 назв мікрооб’єктів. Більшість місцевих відапелятивного походження. Значно меншою є група назв відантропонімного походження і група утворена від назв інших географічних об’єктів.
Як бачимо, мікротопоніми мають історичне етнографічне значення, оскільки у них часто криється назва ойконіма, антропоніма чи апелятива який уже вийшов з ужитку.
В основних рисах мікротопонімія с.Шнирів відбиває загальні особливості топонімії України.